20 лютого 1570 року польський король Сигізмунд Август підписав привілей, котрим надав королівському секретареві, дроговизькому старості Миколі Тарлу право на заснування міста. Цим же привілеєм містові було надане магдебурзьке право.
Улітку 1593 року у Миколаєві сталася велика пожежа. У звязку з цим 4 червня 1593 року воно отримало привілей на звільнення від податків протягом двох років.
Найстаріша церква святого Миколая (попередниця нинішньої) була деревяною. Вона була збудована у ХVI столітті на стрийському передмісті. В 1733р. на її місці було збудовано нову теж деревяну. 1848 року її було розібрано, а на тому місці закладено фундамент камаяної церкви .
На старому гербі міста був зображений купець-подорожник. У 1765 році його місце зайняв каменотес.
Після першого поділу Польщі в 1772р. Миколаїв потрапив під владу Австрійської імперії.
27 серпня 1862р. у м. Миколаєві було відкрито головну школу, а 5 липня 1864р. - дівочу школу.
У вересні 1914 р. у міській ратуші сталася пожежа, в якій разом з багатьма іншими документами згоріли і привілеї королів Станіслава Августа, Сигізмунда ІІІ, Михайла Корибута.
Згідно з так званим кресовим шкільним законом з 1925р. викладання в усіх школах міста велося тільки польською мовою.
22 жовтня 1939 року в місті відбулися вибори депутата до Народних Зборів Західної України у Львові. Депутатом своїм миколаївці обрали Ганну Синенько.
У січні 1940 року Миколаїв став районним центром, а через місяць було обрано міську раду депутатів трудящих, яку очолив Володимир Сім'янович.
На весні 1940 року почалося будівництво цементного заводу. Першу його технологічну лінію пущено в екуспуатацію влітку 1950р.
У липні 1989 року в Миколаєві утворено районну організацію Народного Руху України за перебудову.
У 1991 р. на площі Ринок постав пам'ятник Тарасові Шевченку. Того ж року було встановлено і памятник Незалежності України.