Замки Львівщини: забутi свiдки iсторiї
Різні вони: рівнинні і на пагорбах, баштового та бастіонного типу. Більшість замків Львівщини ще дерев'яними було закладено нашими далекими предками — галицько-волинськими князями, потім привласнено й розбудовано польськими магнатами, які за походженням, переважно, що відзначають і польські історики, походять із руської, тобто української шляхти.
На превеликий жаль, ці унікальні споруди із загадковою історією, нерозгадані, забуті та занедбані, руйнуються часом і людьми, відходять у небуття. Охорона замків, їх збереження та реконструкція, безумовно, є справою держави, яка має створювати сучасний образ України, її архітектурне обличчя з урахуванням пам'яток минулого. Звичайно, на ці потреби нема відповідного фінансування, хоча замки могли б служити розвиткові економіки як винятково цікаві об'єкти в прибутковій туристичній галузі. Необхідна державна політика, яка б забезпечила інвестиції в цю галузь. І поки держава бездіяльна, є уже люди (поки що їх одиниці), які розуміють цінність цих пам'яток і докладають максимум зусиль, щоб зберегти рідкісний спадок минулого для майбутніх поколінь.
На Львівщині опікою замків в Олеську, Підгірцях, Золочеві займається Львівська галерея мистецтв. Завдяки багаторічній подвижницькій діяльності президента Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв, директора галереї Бориса Григоровича Возницького і його колективу, замки, що стали власністю галереї, є її філіями і з часом перетворюються на музеї-заповідники.
Понад 20 років тому піднятий із руїн один із найдавніших в Україні Олеський замок і створений в ньому перший на Львівщині музей-заповідник. Замок є визначною пам'яткою історії та архітектури ХIII— ХVIII ст. Перша згадка датується 1347 роком, коли він перейшов у власність князя Юрія Тройденовича. От уже два десятиліття як у замку працює музей регіонального мистецтва і експонується велика колекція української ікони, портрету, предметів декоративно-ужиткового мистецтва ХIV–ХVIII ст.
У монастирі капуцинів, що входить до музею-заповідника, розташована скарбниця-фондосховище, де зібрано численні мистецькі твори з теренів Західної України: колекція дерев'яної скульптури ХV–ХХ ст., портрету та меблів.
Теперішній «власник» замку, завідувач відділу Львівської галереї мистецтв, Роман Соломка зі своїм колективом докладають усiх зусиль, щоб підтримувати у належному станi будівлю замку, власними силами ремонтувати його, доглядати парк, який має територію близько 14 гектарів. У дворі біля монастиря капуцинів оформлено на диво гарний живопліт і надано йому різних форм. І не віриться, що в наш час садівники можуть творити таку красу.
У процесі реставрації перебуває Золочівський замок, видатна пам'ятка оборонної архітектури ХVII ст., яка збереглася з давніх часів майже в незмінному вигляді, і є єдиною в Європі спорудою такого типу. Цей замок — ансамбль споруд, що включає укріплення з кам'яними куртинами та бастіонами, на дитинці якої міститься Великий палац — типова італійська споруда. Окрасою ж замку є безперечно Китайський палац.
З історії замку ми мало що знаємо. З кінця XVI ст. — це родинне гніздо чотирьох поколінь польських магнатів Собєських. Замок збудовано Марком Собєським, він розбудовувався й зміцнювався його сином Яковом Собєським і внуком — польським королем Яном III Собєським. За їх часів замок був не лише оборонною фортецею, але й житловою садибою. Останні 200 років споруда використовувалася під в'язницю різними владами: австрійською, польською, німецькою, радянською. Золочівці не забувають трагічних сторінок історії, коли в замку була в'язниця НКВС і в ній було замордовано сотні людей. В пам'ять про них при вході до замку на пожертви золочівців поставлено гарну каплицю, стіни якої прикрашено мозаїкою.
У даний час споруда відновлюється — не тільки реставруються її стіни, але й повертається дух доби Відродження. В міру того, як реставруються приміщення, вони використовуються для проведення різних заходів. У відновленій гостинній залі Великого палацу, що має гарний середньовічний інтер'єр, проводяться музичні вечори та художні виставки. В розчищених підземеллях організовано дитяче шоу «Форт Буайяр у підземеллях Золочівського замку», де діти змагаються в кмітливості та винахідливості. В майбутньому, після завершення реставраційних робіт, у Великому палаці планується відкрити музей інтер'єру XVII ст. і музей образотворчого та ужиткового мистецтва другої половини XIX ст. Завершується реставрація Китайського палацу. Є надія, що весною тут відкриється музей східного мистецтва, і за всіма правилами відбуватиметься чайна церемонія. Так поступово замок перетворюється на музей і культурно-мистецький осередок. Реставрація замку проводиться за кошти меценатів. Результативною є діяльність благодiйного Товариства Золочівського замку, яке включає зацікавлених в реставрації золочівців, в тому числі з-за кордону. Товариство організоване за ініціативою професора із Торонто, уродженця Золочева Володимира Болюбаша, а очолює його Борис Возницький. Перераховано значні кошти з-за кордону, за які ведеться реставрація Китайського палацу. На покрівлю Великого Палацу місцевий лісгосп виділив дерево, а Міністерство культури Польщі — $5000. Вітальню поновлено на пожертви німецького міста Шенінгена — побратима Золочева. Місцеві організації, що обмежені в коштах, допомагають робочою силою, технікою, будівельними матеріалами, пальним. Прізвища меценатів, що найбільше сприяли відновленню замку, викарбувані на цеглинах і вмуровані в стіні при вході до замку і є своєрідними цінними експонатами.
Цю велику роботу проводять наукові працівники «Музею-заповідника Золочівський замок», що є відділом Львівської галереї мистецтв. Вони безпосередньо займаються реставраційними роботами, разом з тим стараються розкрити таємниці стародавнього замку, по краплинах збирають історичні факти, здійснюють наукові дослідження, вивчаючи фонди книгозбірень Львова і Кракова, проводять екскурсії в замку, організовують спонсорську діяльність. Двоє з них поглиблюють свої знання в Гуманітарній школі Центрально-Східної Європи, при Варшавському університеті, основною метою якої є спільне вивчення спільної європейської спадщини за допомогою нових методологій досліджень. Навчання в цій школі наших фахівців має велике значення, і є не тільки підтвердженням знань на міжнародному рівні, але й наша участь у створенні сучасного європейського культурно-мистецького середовища.
|
| Категорія: Цікаві статті | Додав: mykolaiv (10.12.2009)
|
| Переглядів: 1062
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
